20 грудня 2011

Коник від Миколайчика


Епізод перший.
Минулого місяця довелося нам показувати Софійку лікарю. В ході огляду лікар не забула згадати, що наближаються свята і сказала, що якщо піти бід ялинку, що стоїть в холі поліклініки і замовити під нею бажання, до Дід Мороз його неодмінно виконає.
Виходить Софія в хол і щосили промовляє: "Я ХОЧУ ЛОШАДКУ!". Всі провернули голови. 
Епізод другий.
В садочку зимові свята починаються з Дня св. Миколая. Для нас з Ігором це свято нове, тому настає кожен рік зненацька. Не було в нашому дитинстві святого Миколая. Один дід Мороз був. А тепер їх двоє і виглядають вони, начебто, однаково. Може один в білий кожух вбирається (так в нашій книзі "Улюблені віршики" намальовано), а другий в червоний? Але подарунки приносять обидва. Тільки Миколайчик повинен приносити книжечки і солодощі, а Дід Мороз все, що захочеш. Миколайчик складає все під подушку, Дід Мороз - під ялинку. Діду Морозу можна написати листа із замовленням.
Але все якось переплуталось і трансформувалося, в результаті - лист в садочку писали для Миколайчика. І що ж Софійка побажала? 
Лошадку!
На питання, якого саме коника їй хочеться Софія відповідала невпевнено: "ну, якогось рожевого..."

Далі дуже багато тексту. Рідним і близьким може бути цікаво.

Епізод третій.
Повертаємося ми пізно ввечері в неділю з прогулянки вечірнім Києвом. Ігор так між іншим згадує, що в понеділок (тобто на ранок) в садочку будуть святкувати День святого Миколая. 
Я кажу: "а коник де візьметься?", - і холону від жаху. Дев'ята вечора. Всі дитячі магазини вже закрито! На що, чоловік мені люб'язно відповідає: "а ти не зварганиш там щось нашвидкоруч? ти ж у нас рукодільниця".  І лягає ввечері спати. (Хоч би ратиці допоміг повирізати.) А дітей-то двоє. Треба 2 коники шити. 

Епізод червертий.
Об одинадцятій сіла малювати ескіз. О другій я ридала над машиною, бо нижня нитка плуталася і рвалася псуючи мені розкроєні деталі з фетру. Перший, Орестів коник залишився недошитий. З такою ступінню неохайності я змиритися не могла. Поміняла нитки і голку, згадала як вмовляти швейну машину, спробувала шити рожевого, Софійчиного. Почало виходити. Не пришила йому сідельце і не прикрасила вишивкою, як збиралася. Не зробила квіточку в гриву - а дуже хотіла. 
Але я його придумала сама! Від початку до кінця! І результат мені дуже подобається. Конячка вийшла така добра, така замріяна. Софійка її з рук не випускає. А Оресту поклала під подушку ялинкову прикрасу - фарфорового ведмедика з Амстердаму. Якого дозволила поносити по квартирі пів годинки, а потім повісила повище. Коника на Новий рік дошиватиму. Добре, що їх двоє - Миколайчик і Дід Мороз.

Епізод п'ятий.
Насправді я його проспала. Це вже мені Ігор розповів як Софія прокинулася і мерщій під подушкою мацати. Знайшла коника, зраділа, а тоді питає:"ой, папа, а хіба Миколайчик уміє шити?". 
- Уміє, але йому явно хтось допомагав.
- Ну, точно, його помічники йому допомагали.
- Так.
- А Оресту що?,- питає Софія.
І щодуху мацати під Орестовою подушкою, на якій він іще мирно сопе.
- Орест, Орест, дивися тобі ведмедик!...

Дякую всім, хто дочитав до кінця.
Чудової вам підготовки до свят.

17 коментарів:

  1. "О другій я ридала над машиною, бо нижня нитка плуталася і рвалася псуючи мені розкроєні деталі з фетру." - знайма до болі ситуація))))))))))))))), и чому це завжди трапляється тоді, коли часу обмаль))))
    Коник пречудовий вийшов))

    ВідповістиВидалити
  2. Чудовий коник! Я в последнее время прям балдею от лошадок :)

    Шить ночью, когда все спят - для меня это невозможный подвиг, молодец! Игрушки, которые шьет мама самые любимые чем те, что ужасно дорогие и куплены в магазине, потому что в них нет души!!!

    Желаю тебе и всей семье прекрасно встретить Новый год и Рождество!

    Веселих свят!!!

    ВідповістиВидалити
  3. От що значить пощастило діткам з мамусею))) Конячка чудова!А прикрасити її уже можна разом з доцею))

    ВідповістиВидалити
  4. Обалдеть!
    Ящетаю, он совершенен. И без цветочка в волосах.
    А можно заказать такого нашей кисе? Или похожего.

    ВідповістиВидалити
  5. Маргарита, m-sinichka, judit, Tati, Несвижанка, Ира, дякую вам дівчата за теплі слова.
    Леша Глушич, рада бачити тебе серед коментаторів :) звичайно можна, я так розумію треба до Нового року встигнути?

    ВідповістиВидалити
  6. Да, повезло деткам с мамочкой - даже ночью шила.Зато коник твой вышел отличным, очень хорошенький, потом можно и украсить!
    Наташа, а как надо ноги пришить, чтобы они двигались - обе вместе через пуговки пришить или как?

    ВідповістиВидалити
  7. кльовий коник! :) Як тобi фетр? Це з мiсцевих магазинiв?

    ВідповістиВидалити
  8. Коник дуже-дуже-дуже файний!!! І справді доприкрашати можна вже разом з донею:)
    Можу трішки розказати про плутанину з Миколаєм і Дідом Морозом:) Спочатку був Миколай. Жив він давним давно, був дуже багатим і дуже добрим, і старався допомагати втілювати мрії людям, які були бідніші від нього. Тож в день Святого Миколая люди стараються один одному зробити приємні сюрпризи, не обов'язково книжечки і солодощі))) а найкраще буде, якщо вгадати і втілити чиюсь заповітну мрійку, навіть невеличку:) А ще тому, хто був нечемний, під подушку кладуть різочки))
    Коли прийшла радянська влада, то все що стосувалось церкви, мало викорінитись з голів людей. Тому головним святом став Новий рік, а з ним і дід Мороз зі Снігурочкою. Ось цей Мороз і взяв на себе функцію вручання подаруночків.
    У нашій сім'ї теж була плутанина донедавна. Але коли розібрались, що до чого, то тепер під подушку ми отримуємо подаруночки від Св.Миколая, а на Новий рік обмінюємось подаруночками відкрито:) Але готуємось таємно;)

    ВідповістиВидалити
  9. Да, Танюша, обе вместе с пуговицами и целиться в одно и то же место. Украшать уже, к сожалению, некого. Ускакала от нас лошадка. В среду. потерялась на прогулке в саду. София переживает. А я не знаю как по-педагогичнее поступить. Я уже не могу смотреть на ее страдания (колбасит ее из-за лошадки сильно). Сказала, что отправила письмо деду морозу, чтобы принес лошадкину сестричку.

    ВідповістиВидалити
  10. Да, Катруся, це з місцевих магазинів. Я беру німецький вовняний з домішком віскози.

    Soniachna, дякую за цікаву історію :)

    ВідповістиВидалити
  11. Наталка, лошадка очень милая, девочковая такая, наверое она ускакала к девочке, чья мама не умеет шить)))

    ВідповістиВидалити
  12. Спасибо, Наташа. Мама там огого сколько всего умеет, даже делать рафаэлло.

    ВідповістиВидалити

LinkWithin

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...